понеділок, 20 лютого 2017 р.



Russia launched its well-planned armed aggression against Ukraine on 20 February 2014 with the military operation of its Armed Forces on seizing a part of the Ukrainian territory — Crimean peninsula. This date is not even denied by the Russian Ministry of Defense, as it is indicated on the departmental medal “For the return of Crimea”. In fact, only the next day Viktor Yanukovych fled from Kyiv; and it was already 22 February 2014 that the Verkhovna Rada of Ukraine adopted the Resolution “On the dissociation of the President of Ukraine from fulfillment of constitutional powers and appointment of early presidential elections in Ukraine”, used by Russia as a pretext for accusations of the alleged “unconstitutional coup in Ukraine”.


Illegal occupation of the Autonomous Republic of Crimea and the city of Sevastopol was just the first Russian step aimed at undermining independence and sovereignty of Ukraine. The Kremlin has always been firmly convinced that Russia will never become a world leader without control over Ukraine, meanwhile a democratic and prosperous Ukraine is a threat to the current authoritarian rule in Russia. That is why the next step of the Russian aggression was an attempt to destabilize the situation in the eastern and southern regions of Ukraine in order to form a ​​quasi-state “Novorossiya”. Russian President Vladimir Putin announced this plan at the “Dialogue with the Russians” TV program on the First Channel on 17 April 2014. We succeeded to disrupt the full implementation of his plans, but Russian regular troops and its proxies occupied certain areas of Donetsk and Luhansk regions of Ukraine.


Military aggression is just one element of the Russian hybrid warfare against Ukraine. Other elements encompass: 1) propaganda based on lies and falsifications; 2) trade and economic pressure; 3) energy blockade; 4) terror and intimidation of Ukrainian citizens; 5) cyber attacks; 6) a strong denial of the very fact of war against Ukraine despite large scope of irrefutable evidence; 7) use of pro-Russian forces and satellite states in its own interests; 8) blaming the other side for its own crimes.


Courageous Ukrainian soldiers, National Guard and other defense and law enforcement servicemen stopped the active phase of the Russian military invasion against Ukraine.
Joint political and diplomatic efforts of the international community constitute a crucial element in countering Russian aggression. On 27 March 2014 the UN General Assembly adopted the resolution 68/262 «Territorial Integrity of Ukraine» which confirmed the internationally recognized borders of Ukraine and the absence of any legal basis to change the status of the Autonomous Republic of Crimea and the city of Sevastopol. The same stance was confirmed by the UN General Assembly resolution 71/205 “Situation of human rights in the Autonomous Republic of Crimea and the city of Sevastopol (Ukraine)” of 19 December 2016. Besides that, this resolution unambiguously defines Russia as an occupying power and places all the responsibility for human rights violation in Crimea upon Moscow.
Numerous documents in support of Ukraine’s territorial integrity within its internationally recognized borders were approved by the Committee of Ministers of the Council of Europe, Parliamentary Assembly of the Council of Europe, OSCE Parliamentary Assembly and other international organizations.
Political and economic sanctions are the most effective tool of pressure on the aggressor state. They significantly reduced the possibility of a large-scale invasion and forced Russia to sit at the negotiating table, in particular within the Trilateral Contact Group (Ukraine and Russia are parties to the conflict, the OSCE is a mediator) and Normandy Quartet (Ukraine and Russia are parties to the conflict, France and Germany are mediators). A decision to ease or lift the sanctions will encourage a new wave of Russian military aggression.


Russian aggression against Ukraine has left about 9800 people killed and up to 23000 wounded. This number includes, in particular,
2819 killed Ukrainian soldiers and representatives of other law-enforcement and security bodies (as of 14 February 2017);
- 298 passengers of MH17 flight, including 80 children, killed as a result of terrorist attack on 17 July 2014, when the Malaysian Airlines plane was shot down by the Russian servicemen from BUK missile system that had been transferred to the occupied territory of Donbas from the Russian Federation;
About 1.800.000 residents of Crimea and Donbas are now internally displaced persons after being compelled to leave their homes.
As of today Russia continues to illegally occupy Ukraine’s Autonomous Republic of Crimea (26 081 km²), Sevastopol (864 km²), certain areas of Donetsk and Luhansk regions (16799 km²) — in total 43744 km² or 7,2% of the territory of Ukraine.
The occupied areas have become a territory of fear and terror, the occupying authorities act by repressive measures, resorting to systematic and large-scale violations of human rights and fundamental freedoms. Alarming human rights situation in occupied Crimea was condemned by the UN General Assembly Resolution 71/205 «Situation of human rights in the Autonomous Republic of Crimea and the city of Sevastopol (Ukraine)»,adopted on 19 December 2016.
Economy of Donbas has been completely destroyed. Equipment of main industrial facilities of Donbas was dismantled and transported to the territory of Russia. Situation with flooded mines threatens environmental disaster. Russian authorities do not allow access of experts for assessing the threats and seeking ways to mend the situation.
409,7 km section of the Ukrainian-Russian state border in the east remains out of control by the Government of Ukraine.


The Minsk Agreements (Protocol of 5 September 2014, Memorandum of 19 September 2014 and Package of measures of 12 February 2015) are a basis for political resolution of the conflict in Donbas. They have been violated by the Russian Federation on a regular basis. Signing of the first documents in September 2014 followed direct incursion of the Russian regular troops in Donbas and intense hostilities near the city of Ilovaysk — the place of one of the most shameful crimes, committed by the Russian Army in Donbas. At least 366 Ukrainian servicemen were killed and 429 were wounded there while leaving the city in the so-called “green corridor” under the guarantees of commanders of Russian troops.
In violation of the Minsk Memorandum, Russian troops and Russia-backed illegal armed formations seized 8 pieces of land 1696 km² in area, which had to be on the Ukrainian government-controlled territory according to the line of contact, defined by the Memorandum.
Debaltseve is one of the most telling examples of how Russia violates the Minsk Agreements. Combined Russian-terrorist forces attacked and seized the city and the outskirts on 16–18 February 2015, immediately after the Minsk Package of measures, establishing the comprehensive ceasefire since 15 February, had been signed.
Offensive attempt and heavy shellings of Avdiyivka by the Russian hybrid forces on 29 January — 3 February 2017 were amongst the most recent flagrant violations of the Minsk Agreements. During this period 7148 pieces of ammunition, including 1085 MLRS rockets, were fired by the hybrid Russian forces at the positions of the Ukrainian Armed Forces and civilian areas of Avdiyivka. As a result of attacks and shellings 10 Ukrainian servicemen and civilians lost their lives, 62 soldiers and 9 civilians were wounded.


Resorting to the military aggression against Ukraine, Russia violatedfundamental norms and principles of international law, enshrined, in particular, in:
- UN Charter (1945);
- Helsinki Final Act (1975);
- Declaration on Principles of International Law concerning Friendly Relations and Co-operation among States in accordance with the UN Charter (1970);
- UN GA Resolution 3314 “Definition of Aggression” (1974);
- Declaration on the Inadmissibility of Intervention in the Domestic Affairs of States and the Protection of Their Independence and Sovereignty (1965);
- Declaration on the Inadmissibility of Intervention and Interference in the Internal Affairs of States (1981);
- Declaration on the Enhancement of the Effectiveness of the Principle of Refraining from the Threat or Use of Force in International Relations (1987).
Russia had also violated number of bilateral and multilateral agreements, namely:
- Budapest Memorandum on Security Assurances related to the Ukraine’s accession to the Non-Proliferation Treaty (1994);
- Agreement on Friendship, Cooperation and Partnership between Ukraine and the Russian Federation (1997);
- Agreement between Ukraine and the Russian Federation on the Ukrainian-Russian state border (2003);
- Agreement between Ukraine and the Russian Federation on cooperation in use of the Azov Sea and Kerch Strait (2003);
- Agreement between Ukraine and the Russian Federation on the status and conditions of Russian Black Sea Fleet in Ukraine (1999).
Russian occupation and further attempted annexation of Crimea and Sevastopol, as well as Russian illegal actions in Donbas, fall under the definition of aggression according to the points а), b), c), d), e) і g) Art.3 of the Annex to UN General Assembly Resolution “Definition of Aggression” (3314(XXIX)). The following actions are a serious crime against international peace, which entails international responsibility of the Russian Federation at the state level and international criminal responsibility of its leadership.


Russia continues to supply weapons, ammunition and fuel to the occupied territory through the uncontrolled section of the Ukrainian-Russian state border in order to strengthen the units of its regular troops, deployed in Donbas, as well as the illegal armed formations, it backs. Just in January 2017 Russia illegally transported to the occupied part of Donbas 300 tons of ammunition and 2,700 tons of fuel and lubricants. On 2 February 2017 train with 40 pieces of heavy weapons (tanks and self-propelled guns) arrived to Donetsk.
OSCE Special Monitoring Mission repeatedly informed about the presence in Donbas of weapons and military equipment that is adopted exclusively by the Russian army. Just in 2016 SMM observers in Donbas spotted heavy flamethrower system “Buratino”, a radio-electronic suppression complex P-330 “Zhitel”, UAV “Orlan-10”, portable RLS “Grad-P” etc.
It is through the uncontrolled part of the Ukrainian-Russian border that Russian regular troops and mercenaries continue to arrive to Donbas from Russia. Russian mercenaries are qualified as “foreign terrorist fighters” in accordance with UNSC Resolution 2178 (2014) of 24th of September 2014. They constitute significant part of Russia-formed 1 and 2 AK army corpses (command chain consists from Russian officers and generals). The number of regular Russian troops in Donbas is between 3 and 4.2 thousand troops.
In violation of the Minsk agreements, Russia and its proxies continue to impede access of the OSCE SMM to the uncontrolled border. Visits of observers are of sporadic and short-time nature that conducted in the presence of Russian proxies.
Russia is the only OSCE participating State blocking the expansion of the mandate of the OSCE Observer Mission, which is now deployed at two Russian border crossing points “Gukovo” and “Donetsk”, to the entire section of the Russian-Ukrainian state border, adjacent to the territory in Donbas, which is out of control by the Ukrainian government.
Russia refuses to fulfill its obligation under paragraph 4 of the Minsk Protocol of 5 September 2014 on the establishment of security zones in border areas of Ukraine and Russia with ensuring permanent border monitoring and verification by the OSCE.


Russia’s aggressive policy targets not only Ukraine. Russia violated territorial integrity of Moldova and Georgia, announced its territorial claims and the willingness to “protect” Russian-speaking population in the Baltic States. Russia supports Eurosceptic and radical movements in Europe. It was registered that Russian special services interfered in the electoral campaign during the US presidential election in 2016, carried out cyber attacks against OSCE, Germany and France.
Russia`s brutal military campaign in Syria has resulted in increased wave of refugees to Europe. There are many evidence of close relations between Russian special services and terrorist organizations like ISIS and al-Qaeda.


Political and economic sanctions were imposed on Russia in response to its aggression against Ukraine, therefore, stopping Russian military aggression against Ukraine and the reinstatement of Ukrainian sovereignty and territorial integrity may be the only reason for their cancellation. In other circumstances, Russia will continue its aggression, extending it to other states in the region.

пʼятниця, 9 грудня 2016 р.

Ukraine’s Fight Against Corruption is in Progress

In 2014 after the Revolution of Dignity Ukraine launched an ambitious reform agenda. Fundamental changes were crucial for the future of the country and long-awaited by the society. One of the vital reforms was eradication of corruption.

Ukraine started its fierce fight against corruption in hard times full of challenges including Russian military aggression. As of December 2016, Ukraine has made a major breakthrough in fighting corruption.


Ukraine works closely with its international partners to introduce the best anti-corruption practises. International experience and support to our efforts is of paramount importance.

New institutions have already shown the first results of their work:

  • 25 criminal cases have been submitted to the courts
  • 245 cases are under investigation
  • 100 persons have been notified of the suspicion that they are involved in committing corruption related crimes
  • 411 million UAH, 75.45 million USD and 7.1 million EUR has already been confiscated. In addition two property complexes, 94 plots of land, 50 non-residential buildings, 37 apartments, and 35 vehicles including two aircraft, have also been seized.


With a revolutionary e-declaration system more than 100 000 civil servants (in particular MPS, judges, prosecutors, members of the Cabinet of Ministers and other high-ranked officials) made all their assets transparent and accessible for public scrutiny.

On October 30, 2016, the first stage of e-declaration process was completed in Ukraine:
  • e-declaration is obligatory for all Ukrainian civil servants
  • 103.000 asset declarations were submitted by high-ranked officials
  • other declarants to submit declarations from January 1 to April 1, 2017.

As one of the most progressive systems in Europe, e-declaration has become a turning point in enhancing transparency and accountability of the public authorities, as well as another confirmation of the irreversibility of the fight against corruption in Ukraine.

The free accessible Register of civil servants’ assets makes Ukrainian society –voters, media, NGOs — real watchdogs over politicians and officials.

The present stage of e-declarations process does not presume the legalization of the present income, assets and property. Next steps will include:
  • verification of paid taxes
  • verification of legitimacy of all stakes, inducing cash, property or vehicles;
  •  bringing to justice those, who have received those stakes by corrupt means.


To ensure the long-term success of the fight against corruption Ukraine is also taking steps to improve the functioning of organisations where the risk of corruption is high, including agencies in judiciary, public procurement, state-owned enterprises, energy etc.


The Law “On Public Procurement” became operational and now state procurement switched to the ProZorro procurement initiative. 

It establishes e-procurement for all public procurements of goods and services, thus increasing competition and reducing corruption. This step correlates with the best European practices in this domain and is a true novelty in Ukraine.

On 7 December 2016, ProZorro took the first place at the third annual Open Government Awards 2016 ceremony in Paris.

This is only the beginning. What we have done is an important step in fighting corruption and restoring trust between taxpayers and civil servants. 

There is still much work ahead. But we are committed to pursue a comprehensive reform agenda to root out corruption and reform our country.

середа, 21 вересня 2016 р.



The Russian Federation keeps sending its regular troops to certain areas of Donetsk and Luhansk regions, which amount now to about 6 000.

Moreover, Russia has formed two hybrid army corps in Donbas consisting of over 35 000 trained personnel managed, controlled, coordinated and commanded by the Russian high-rank military professionals.

Russian-terrorist troops in Donbas are armed with more than 600 tanks and 1250 armored combat vehicles, 750 artillery system units and over 300 multiple launch rocket systems.


- On 5 August 2016 armed Russian-backed militants in Luhansk region stopped the SMM and threatened SMM’s monitors with “arrest” (SMM daily Report, 6 August 2016);

- On 22 August, while the SMM was driving through the checkpoint in militants-controlled Horlivka terrorists threatened SMM vehicles with a rocket-propelled grenade launcher. (SMM daily Report, 25 August 2016);

- On 2 September 2016 near militants-controlled Styla (Donetsk region) the SMM confirmed the presence of two anti-personnel mines (MON-100 A) attached to a tree. After the SMM photographed the mines, militants carrying an automatic rifle (AK-47) approached the patrol and told the patrol that the next time OSCE would come to look at the mines, they would detonate them (SMM daily Report, 3 September 2016).


Russia’s aggression in Donbas has not only deeply affected the lives of adults but the lives of 580,000 children living in non-government controlled areas and close to the front line.

Ukraine has already demonstrated a lot of political will to implement the Minsk Agreements, while Russia has done nothing at all in this regard.

In particular, Ukraine:
  • adopted the Law on the special order of local self-government in certain areas of the Donetsk and Luhansk regions;
  • passed the Law on amnesty;
  • adopted the amendments to the Constitution of Ukraine on decentralization in the 1st reading;
  • agreed with international partners the modalities of the local elections in Donbas after the implementation of the security conditions.

Ukrainian side demonstrated good will, responsibility and made clear steps, aimed at peaceful settlement.

It's high time for Russia to implement its part of the Minsk agreements and finally to:
  • provide sustainable and comprehensive ceasefire in Donbas;
  • stop supplying its regular army in Donbas with heavy weapons, ammunition and military equipment;
  • provide unhindered access for the OSCE SMM to the occupied territory of Donbas and Crimea. This is the mandate of the OSCE;
  • provide full access for the international observers to the temporarily uncontrolled part of the Ukrainian-Russian border. If the border is closed, the war in Ukraine will be over very soon;
  • withdraw Russian troops from the territory of Ukraine;
  • release Ukrainian hostages and political prisoners (Sentsov, Kolchenko, Karpyuk, Klykh and dozens of others).

    Ukraine urges the international community to step up pressure on Russia to make it halt its aggression against the sovereignty and territorial integrity of Ukraine.

пʼятниця, 26 серпня 2016 р.

3 факти про Нараду Послів в МЗС України

Нарада послів 2016: пріоритети української дипслужби, місія МЗС, розвиток публічної дипломатії та найцікавіші моменти behind the scenes.

Що таке нарада послів? 

Це коли посли з усього світу з’їжджаються в Київ, щоб отримати вказівки та настанови від Президента, Прем’єр-міністра та Міністра закордонних справ, а також скоординувати дії та плани на майбутнє. 

Цього року, 22–24 серпня, вперше після Революції Гідності більше 70 керівників українських дипустанов зібралися в Києві, щоб «звірити годинники» та окреслити коло завдань української дипломатії на найближчу перспективу.

У рамках Наради українські посли зустрілися з Президентом Петром Порошенком, Прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом, керівництвом МЗС, Головою Верховної Ради Андрієм Парубієм, Віце-прем’єр-міністром з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Іванною Климпуш-Цинцадзе , першим заступником Міністра фінансів Оксаною Маркаровою, заступником Міністра економічного розвитку і торгівлі Наталею Микольською, представниками Міністерства оборони, інших міністерств та відомств, народними депутатами, бізнесменами, членами Світового Конгресу Українців, спеціалістами медіа-ринку та експертами у сфері культурної дипломатії.

Президент України Петро Порошенко наголосив: “наша дипломатія працює в режимі воєнного часу. Понад два роки українські дипломати виконують завдання щодо наближення вирішення питання російської агресії на сході і незаконної анексії Криму політико-дипломатичним шляхом.”

До речі, цього року вперше за весь час проведення Наради перед послами виступив Президент іншої держави — Президент Республіки Польща Анджей Дуда. 

1. Президент, Прем’єр-міністр, Голова Верховної Ради та Міністр закордонних справ окреслили три головні пріоритети української дипломатичної служби.

Беззаперечним пріоритетом залишається протидія російській агресії і відновлення територіальної цілісності України. 

Під час наради були визначені основні напрями роботи з міжнародною спільнотою для:
  • консолідованої протидії агресії Росії на Донбасі та в окупованому Криму;
  • неухильного дотримання політики невизнання анексії Криму та деокупації півострова і Донбасу;
  • збереження політичного та санкційного тиску на агресора.
Під час відкриття Наради Павло Клімкін наголосив: “Щодня запитуйте себе в посольствах — що ще я маю зробити для подолання російської агресії? Це головний пріоритет.”

Другий пріоритет — сприяння проведенню реформ та інтеграція до європейських і євроатлантичних структур. 

Захист громадян України за кордоном є нашим постійним пріоритетом. 

За останній час МЗС запустило кардинальну реформу консульських послуг. Через російську агресію у нас з’явилася нова надважлива задача — звільняти наших громадян — політичних в’язнів та заручників кремлівської влади.

2. Павло Клімкін вперше визначив місію МЗС: представляти, сприяти, захищати.

Представляти державу та державні інтереси. У двосторонньому та багатосторонньому форматі. У цьому, начебто, нема нічого нового. Але в умовах збройної агресії міжнародна коаліція на підтримку України може зберегти життя наших хлопців на фронті і мирних жителів по всій Україні. І саме дипломати можуть зробити вирішальний внесок у відновлення суверенітету України у її міжнародно визнаних кордонах.

Сприяти реформам в Україні і українському бізнесу на зовнішніх ринках. Йдеться, насамперед, про стратегічні українські інвестиції за кордон та масштабні проекти. Йдеться також і про залучення міжнародних інвестицій з тим, щоб українська економіка була конкурентоспроможною.

Захищати українських громадян. Кожен громадянин України має бути певен, що у скрутній ситуації за кордоном він звернеться до наших дипломатичних та консульських установ і відчує себе на українському клаптику землі у будівлі під українським прапором і під захистом українських дипломатів.

Павло Клімкін: українська дипломатія має стати дипломатією прогресу.

3. #НарадаПослів 2016 не була традиційною. Керівництво МЗС, посли та гості Наради говорили про публічну дипломатію та сучасні комунікації.

Політичний директор МЗС Олексій Макеєв: Традиційна дипломатія має доповнюватися використанням нових медіа. Кожне посольство має розповідати про Україну мовою культури”.

Під час наради було акредитовано більше 100 представників ЗМІ, організовані інтерв’ю та прес-клуби керівництва МЗС та послів. 

23 серпня, у День Державного Прапора України біля МЗС було урочисто піднято український прапор.

Ще одна новація цьогорічної Наради -українські посли та посли іноземних держав в Україні мали змогу поспілкуватися один з одним під час прийняття з нагоди Дня Незалежності. 

Наліпки, щоб посли мали змогу краще познайомитися один з одним

Посол України в Словенії Михайло Бродович та Посол Словенії в Україні Наташа Прах

Дипломатія — це велика сім’я. Посол США в Україні Марі Йованович з мамою

Під час Наради українські посли записали креативне привітання Україні та українцям до Дня Прапора та Дня Незалежності. 

Найцікавіші моменти behind the scenes

Активна робота в соцмережах та розвиток digital diplomacy — важливий напрям роботи Міністерства. Дипломати відслідковують тренди в соцмережах і під час Наради не обійшлося, звичайно ж, без селфі :) 

Відео-звіт першого дня роботи послів та гостей Наради: тематичні сесії, дискусії, спілкування зі ЗМІ та багато іншого. 

Репортаж “Громадського телебачення” про Нараду послів 2016: 

субота, 2 липня 2016 р.

Чим Україна та Європа можуть поділитися одна з одною? #BeEuropean

Автор блогу — Світлана Патра, переможниця проекту ‪#‎BeEuropean

Коли я вирішила взяти участь у проекті #BeEuropean і написала конкурсний пост, я почала знайомство із дописами інших учасників проекту. Кожен з учасників проекту розповідав, що для нього означає бути європейцем. 

 Якщо коротко підсумувати усе опубліковане за час проекту #BeEuropean, то для українця «бути європейцем» - це: шанобливо ставитися до природи та місця, де ти живеш; інтегруючись у міжнародну спільноту, зберігати свою національну самобутність. #BeEuropean — це шанувати інші народи та культури; поважати права інших, незалежно від стану здоров’я, віросповідання, сексуальної орієнтації тощо. «Бути європейцем» — бути відповідальним за своє життя; любити свою працю і мати до неї творчий підхід. «Бути європейцем» — означає, шанувати минуле і водночас, бути відкритим для нового; завжди прагнути кращого і розвиватися. #BeEuropean — це щасливе дитинство і спокійна старість. «Бути європейцем» — це, найголовніше, бути людиною. Людиною, котра поважає себе та інших; живе так, як хоче, а не на показ; бореться за свої права і водночас, якісно виконує свої обов’язки.

У багатьох постах було описано досвід зустрічі з Європою не на шпальтах газет чи екранах телевізора/комп’ютера, а, як то кажуть, наживо. І з цих зустрічей я, власне, зрозуміла остаточно, чим корисним Європа може поділитися з Україною.

Це, насамперед — досвід інтеграції людей з інвалідністю в соціум. Історія про те, як у міланському музеї шість(!) працівників музею вирішували проблему одного(!) відвідувача на візку і таки допомогли людині потрапити у недоступну частину музею та побачити омріяну скульптуру, викликає повагу! Ще один приклад — в одному з європейських міст ремонтують дорогу і, щоб не створювати незручностей для людей на візках, поставили тимчасовий пандус біля місця ремонту. А розкидний пандус в магазині як реакція на відвідини людиною на візку — це просто неймовірно! Дуже хочу таке в Україні!

 Або, наприклад, колишній безхатченко з Берліна. Він зрозумів, що свого часу діяв неправильно, тому опинився у скрутному становищі. Коли випала нагода становище поліпшити, чоловік не втратив шанс. І, що найприємніше, той шанс йому надало саме суспільство в особі відповідних служб. Тепер чоловік проводить екскурсії. І знову ж — дуже хочу таке в Україні! Щоб люди, котрі потрапили в скрутні життєві обставини, а після — зрозуміли, що діють неправильно, не поринали у безвихідь і не зневірювалися в людях та суспільстві.

 Ще один позитивний приклад, який нам конче необхідно перейняти — повага до людини з боку місцевої влади, ініціативність тієї влади. Як у Португалії, де в одному із міст мерія організовує літні табори для дітей та літніх людей, а також — людей з інвалідністю. І це чудово, адже таким чином працездатні громадяни можуть зосередитися власне на трудовій діяльності та не перейматися через дитину або родича, якому потрібен догляд.

 Хотілося б також сказати про ініціативність. Можна битися головою об стіну чиновницької байдужості, сперечатися. А можна, наприклад, законним шляхом обійти цю саму стіну, як зробили у Литві батьки — опоненти вакцинації. Вони, разом з іншими небайдужими, самостійно створили такий собі «лісовий дитячий садок». Не відомо, чи відмова від вакцинації стала поштовхом до створення садочка, але пошук альтернативи конфлікту дійсно викликає повагу.

І наостанок, хотілося б, щоб українці були більш розсудливими. Щоб, коли обрали шлях розвитку, ішли ним і не збивалися на манівці обіцянок та популізму.

Проект #BeEuropean назвав своїх переможців — ними стала я і журналістка з Енергодара Запорізької області Анна Скороспєлова. 

Кульмінацією цього чудового проекту було нагородження у стінах Верховної Ради України. Скажу відверто — дещо хвилювалася, але я пишалася і зараз пишаюся! Пишаюсь тим, що мене, як представника українського народу, почули і ще почують у Європі. 

Пан Андрій Пленкович — дуже приязна і добра людина, великий друг України. Він та інші учасники церемонії нагородження — прес-секретар Представництва ЄС в Україні Давід Стулік, народний депутат Марія Іонова, політичний директор МЗС Олексій Макєєв, представник Радіо ЄС Роман Давидов, привітав нас із Анною з перемогою. Звучали підбадьорливі та вітальні слова. Говорили і ми — дякували організаторам. Я, крім всього іншого, подякувала за неймовірну можливість відкрити Європу для себе і себе для Європи.

Дорогою до Верховної Ради України, де я мала отримати свою нагороду, я думала — а чим таким неймовірно-корисним Україна може поділитися з Європою?

Ми, українці, дуже щирі, відверті (іноді аж занадто), відкриті для нового досвіду. У нас є багато того, про що розвинений цивілізований Захід вже забув. А волонтерський рух останніх років в Україні, упевнена — увійде не лише у нашу, а і світову історію!

Що може дати Україна світові?

Родинні цінності. Коли родина — тато, мама, діти — як одне ціле. Разом живуть, розвиваються, діляться досвідом, а, головне, відповідально ставляться не тільки до своєї долі, а й до долі своїх дітей чи батьків. Разом борються за незалежність своєї держави, як,наприклад, Оксана Радушинська та її батьки, котрі допомагають їй, дівчині, що послуговується інвалідним візком, здійснювати волонтерську діяльність у зоні Антитерористичної операції на сході України, на Донбасі, і підтримувати українських вояків.

Безмежну повагу до жінки-матері. Образ МАТЕРІ оспіваний у віршах і піснях українців як образ-символ життя, мудрості, захисту, незрадливої любові. Як тут не згадати безсмертні рядки Андрія Малишка з його «Пісні про рушник» — своєрідного гімну (українською — славень) Матері:
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
 І зелені луги, й солов’їні гаї,
 І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
 І засмучені очі хороші твої.

Таланти України. Це і наші співочі традиції, що йдуть із глибини віків до нинішніх часів. Наш народ надзвичайно співочий, здатний у пісню вкласти душу. Виступи українських артистів на міжнародних конкурсах і фестивалях тільки підтверджують цей факт. Останній красномовний приклад — це перемога нашої Джамали на Пісенному конкурсі «Євробачення-2016». А неймовірної краси вишивка, де закодовано духовні символи українського народу. Українці бачать красу всюди, де тільки не опиняються. Українці творять красу в усьому, навіть у такій тривіальній справі, як куховарство та домашнє господарство загалом. Наші рушники, петриківський розпис — усієї краси, яку створюють і дарують українці — не перелічити.

Українці прагнуть зберегти в постмодерному уніфікованому світі свою культуру, мову, самобутність. Адже світ наш гармонійний тільки тоді, коли в ньому панує різноманітність. Розмаїття культур, мов, самобутностей — це ідеальний рецепт гармонії світу. Адже коли людина пізнає культуру свого народу і знайомиться з іншими культурами — їй ніколи не спаде на думку допустити дискримінацію щодо інших як у своїй діяльності, так і у роботі владних структур.

І нам, і європейцям, потрібно знайти у собі та одне в одному отой необхідний баланс Розуму (розсудливості, реального погляду на життя, здорової критики) та Серця (відчайдушності, мрійливості, невичерпного оптимізму). У нас насправді дуже багато роботи. І я бажаю в цій роботі успіхів усім: і Україні, і Європі.

А ще — я щиро хочу подякувати усім людям, котрі долучилися до організації проекту #BeEuropean — координатору проекту Тамарі Черпаковій за добрі поради та чудову новину; євродепутату Андрію Пленковичу за неймовірний шанс побачити Брюссель; Народному депутату України Марії Іоновій за приємний сюрприз, що, упевнена, додасть яскравих і смачних барв до майбутньої поїздки. А також — усій команді організаторів проекту #BeEuropean — Міністерства закордонних справ України; Представництва ЄС в Україні; Радіостанції “Радіо ЄС. Європейська станція” та Інтернет-видання “Європейська правда”.

Дуже чекаю майбутню подорож до Брюсселю. Неймовірно кортить прогулятися його вулицями, спробувати славнозвісний бельгійський шоколад, випити кави і — достойно показати себе, представити Україну в Брюсселі. А ще — мрію, щоб як найшвидше Україна та Європа жили у мирі та добробуті.